В рамках проекту "Жовта лінія" було встановлено інформаційну дошку "Менонітська вежа" в селищі Малинівка Покровського району

Вчора, 18-го жовтня в рамках проекту "Жовта лінія" було встановлено четверту інформаційну дошку "Менонітська вежа" в селі Малинівка Покровського району. В цьому заході прийняли участь мешканці Мирнограда та член Національної Спілки Краєзнавців України Сергій Луковенко. Відмітимо, що перед встановленням дошки, учасники заходу зачистили від заростей територію навколо самої водонопарної вежі.

Слід зазначити, що напротязі чотирьох місяців силами міської організації НСКУ "Старий рудник", місцевими краєзнавцями та активістами були встановлені інформаційні дошки в селах Миролюбівка, Новотроїцьке, Миколаївка і Малинівка. Таким чином було завершено перший етап проекту "Жовта Лінія" в Покровському районі. Планується, що надалі краєзнавці почнуть підготовку до встановлення п'яти подібних дощок у Мирнограді.

До відома:

В селі Малинівка (до 2016 року – Улянівка) збереглася єдина водонапірна вежа, збудована німецькими колоністами на території сучасного Покровського району. Друга половина XIX століття ознаменувалася подіями, які різко змінили життя нашого краю. Скасування кріпацтва і наступні за ним реформи сприяли розвитку капіталістичних відносин в Російській імперії. На цей період припадає і нова хвиля колонізації донецьких земель німецькими переселенцями. В середині XIX століття (офіційно в 1860 році) тут виник хутір Заяча Балка.

Земля, що раніше належала поміщикам Марченкам, спочатку переходить у власність селян-власників сіл Петрівка №1 (Кринична) і Петрівка №2 (Єлизаветівська). Потім сам хутір і прилеглі до нього землі неодноразово перепродувалися і здавалися в оренду. У середині 90-х років минулого століття мешканці  Молочної колонії купили велику ділянку  землі,  яка знаходилася  на відстані  близько  20 верст від колонії Мемрик і там оселилися. Але це було не село, як зазвичай у німецьких колоніях, а  невеликі ферми, які розташовувалися уздовж широкої долини Заячої Балки. Поселення отримало назву Осокіно (Ossokino) або Осокінські хутори (Ossokinsche Ghutors). Більшість з цих поселенців незабаром стали дуже багатими. Маленькі, непоказні житла згодом  поступилися місцем  великим сучасним будинкам, такими ж, як у тутешніх поміщиків.

Збереглися документи 1896 - 1916 років про заставу землі при хуторі Заячий німецькими колоністами Яковом Бергом, Корнеліусом Ремпелем та Корнеліусом Мандтлером (в російських документах - Мантлер). Всього в різних документах згадуються 12 прізвищ землевласників, серед яких були німецькі колоністи  Генріх Григорович Клейн, Адам Генріхович Шумахер, Корнеліус Якубович Мантлер, землеторговец Карл Йосипович Фурман. Так за даними 1915 року Клейну тут належали 655 десятин, Мантлеру - 355 десятин, Шумахеру - 250 десятин, Фурману - 163 десятини землі. 

Німецькі колонії мали  «різку протилежність з господарствами інших станів» в Бахмутському повіті. Їх села відрізнялися зразковим порядком і чистотою, чітко продуманою забудовою сільських вулиць. Поля, сади і городи - високими врожаями. Навіть в неврожайні роки німецькі поселенці постачали зерном і хлібом місцевих селян і поміщиків. У німецьких селах практикували розведення коней, вівчарство,  отримали значний розвиток ковальська справа та різні ремесла. Широке поширення набуло фруктове садівництво.

Як і в інших німецьких селах,  у колоністів  обрали старійшину. Довгий час ним був Корнеліус Мандтлер. Приблизно в середині селища була красива, простора школа (споруда не збереглася), в якій Г. Гьорц працював протягом декількох років в якості викладача. Школа  по неділях використовувалася в якості  молитовного дома.  Проповіді проводив   проповідник, який приїжджав з села Калинового  (колонія Мемрик). Серед перших німецьких колоністів самим відомим був Герхард Мантлер. Саме йому, вірогідніше, і належить ідея побудувати вежу. 

Водонапірна вежа була завжди невід’ємною обов’язковою складовою кожного німецького поселеня. Серед перших господарських споруд в німецьких поселеннях  завжди були ставок та водонапірна вежа для поливу городів та водопою тварин. Споруда побудована з червоної цегли, власного виробництва. Сама вежа - чотирьохкутний вертикальний паралелепіпед з віконними отворами на другому ярусі.  Віконні отвори мають арочні обрамлення. Вежа була побудована, приблизно, в 1910-1912 роках ХХ століття. Зараз існує реальна загроза знищення цього архітектурного об’єкту, бо  споруда знаходиться в занедбаному стані та піддається руйнуванню, - розповів 06239.com.ua член НСКУ Сергій Пантелійович Луковенко.