Розшаровуюча аневризма аорти: причини, механізм розвитку та фактори ризику

Аорта є найбільшою кровоносною судиною людського організму, яка забезпечує транспортування насиченої киснем крові від серця до всіх органів. Вона складається з кількох шарів, і при їх пошкодженні або ослабленні може розвинутися аневризма — патологічне розширення судини, що загрожує її розривом. Однією з найнебезпечніших форм цього стану є розшаровуюча аневризма, що супроводжується розривом внутрішнього шару аорти та проникненням крові між її стінками. Цей процес може призвести до критичних ускладнень, таких як масивна внутрішня кровотеча, гостра серцева недостатність або ішемія життєво важливих органів.

Розшаровуюча аневризма аорти розвивається через порушення структури судинної стінки, що спричинене гіпертонічною хворобою, атеросклерозом, генетичними патологіями сполучної тканини або травмами грудної клітини. Основний механізм розвитку патології полягає в пошкодженні ендотеліального шару аорти, після чого кров починає просочуватися між внутрішнім та середнім шарами судини. Це призводить до утворення помилкового просвіту, що згодом може розірватися, викликаючи летальні ускладнення. Найчастіше розшарування відбувається в області висхідного або грудного відділу аорти, однак воно може поширюватися й на черевний сегмент.

До основних факторів ризику належать неконтрольована артеріальна гіпертензія, підвищений рівень холестерину, спадкові захворювання (наприклад, синдром Марфана або Елерса-Данлоса), вік старше 60 років, а також шкідливі звички, такі як куріння та надмірне вживання алкоголю. Важливу роль відіграє і хронічний стрес, який спричиняє різкі коливання артеріального тиску. Попередження розвитку патології можливе за умови контролю стану серцево-судинної системи та своєчасного виявлення змін у структурі судин.

Симптоми, діагностика та можливі ускладнення

Розшаровуюча аневризма аорти може розвиватися як поступово, так і раптово, що значно ускладнює її своєчасне виявлення. Симптоматика залежить від локалізації ураження та швидкості прогресування патологічного процесу. У разі гострої форми пацієнти відзначають різкий, нестерпний біль у грудній клітці, який може іррадіювати у спину, шию або живіт. Характерною особливістю болю є його розривний або пекучий характер. При розшаруванні черевної частини аорти можливі симптоми, схожі на гострий панкреатит або кишкову непрохідність, що ускладнює диференційну діагностику.

Діагностика включає клінічне обстеження, аналіз скарг пацієнта та використання інструментальних методів дослідження. Комп’ютерна томографія з контрастуванням є золотим стандартом у виявленні патології, оскільки дозволяє оцінити структуру судини, наявність розшарування та протяжність ураження. Додатково використовують магнітно-резонансну томографію, ехокардіографію (ТЕЕ) та ангіографію. Важливим показником є різниця артеріального тиску на правій та лівій руці, що може свідчити про порушення кровопостачання внаслідок дисекції аорти.

Якщо розшаровуюча аневризма не діагностована вчасно, це може призвести до тяжких ускладнень. Найнебезпечнішим є повний розрив стінки судини, що викликає масивну внутрішню кровотечу та геморагічний шок. Інші можливі наслідки включають гостру ниркову недостатність, ішемію нижніх кінцівок, інсульт та інфаркт міокарда. Оскільки патологія часто має стрімкий перебіг, своєчасне звернення до лікаря є вирішальним у прогнозі для життя пацієнта.

Методи лікування та профілактичні заходи

Лікування розшаровуючої аневризми аорти залежить від її локалізації, ступеня ураження та загального стану пацієнта. В екстрених випадках, коли розшарування загрожує розривом судини, застосовується хірургічне втручання. Найчастіше проводять резекцію ураженої ділянки аорти з подальшим протезуванням або встановленням стент-графта, що допомагає відновити нормальний кровотік та запобігти подальшому пошкодженню судинної стінки.

Медикаментозне лікування передбачає контроль артеріального тиску та зниження навантаження на судини. Для цього призначають бета-блокатори, інгібітори АПФ та блокатори кальцієвих каналів. Якщо аневризма має стабільний перебіг та не збільшується у розмірах, можливе консервативне спостереження з регулярним моніторингом стану судини за допомогою візуалізаційних методів.

Профілактика спрямована на усунення факторів ризику. Важливим є контроль артеріального тиску, дотримання дієти з низьким вмістом солі та насичених жирів, а також підтримання здорового рівня холестерину. Регулярна фізична активність покращує стан серцево-судинної системи, проте надмірні навантаження необхідно уникати. Відмова від куріння та алкоголю значно знижує ризик розвитку аневризми та її ускладнень.

Дуже важливим є проходження регулярних медичних обстежень, особливо для людей із спадковою схильністю до патологій аорти. Комплексний підхід до профілактики та своєчасне лікування дозволяють значно зменшити ймовірність розвитку небезпечних ускладнень та зберегти якість життя пацієнта.