Світлана Гавриленко - «Духовний пантеон України» і пам‘ятні дати

Сайт 06239 продовжує проект «Духовний пантеон України».

Світлана Гавриленко

«Духовний пантеон України» і пам‘ятні дати

« У незалежної держави повинна

бути своя історична пам‘ять

і своя національна гідність»

Євген Сверстюк

Коли я чую від оточуючих мене людей і особливо московських прихвостней в коментарях до патріотичних сюжетів на наших міських сайтах – «Ну что мне дала ваша Украина? Пусть мне она что-то даст, тогда может быть я её и полюблю!», мене починає гнітити думка: Як же ми низько пали, що не розуміємо, що Україна – це ми з вами. Які ми, така і наша Україна. І на пам‘ять приходять пророчі слова нашого Генія: «Свою Україну любіть, Любіть її… Во время люте, В остатню тяжкую минуту За неї Господа моліть.» Ці рядки і інші значимі писалися Їм після арешту у 1847році у казематі, коли він, як Христос, у свої 33 роки пішов за Україну на свою Голгофу на десять років в рекрути, під дубинки, в атмосферу п‘яних унтерів без права писати і малювати, що є подібним смерті для митця. Але там в пустелі на Мангишлаку не зломився, бо кожним помислом був з Україною зі своїм знедоленим народом -- «Караюсь, мучуся, але не каюсь!» Мабуть, тому і зробився символом України і презентує її у всьому світі. Тільки чомусь у нашому місті стоїть йому 12 років на нашій площі до сих пір тільки камінець, де написано: «Тут буде споруджено пам‘ятник Великому сину України Тарасу Шевченку,» Дванадцять років міська влада міняється і ніхто з голів не спроможеться спорудити українському Генію пам‘ятник, незважаючи на вимоги міських патріотів. Може причинність в нас, шановні земляки, що ми ще не виросли в український народ, а продовжуємо бути «населением» по радянськім поняттям.?! Але Його Величність Час робить свою справу. Ми таки починаємо спиратися на свої святині, на свою історію, на своїх героїв. І починаємо розуміти, що ми європейській самобутній народ. Народ не гірший за інші народи, а в чомусь і кращий. Зрозуміло, що наша мета -- ввійти в сім‘ю європейських народів. Але спираючись не на якусь модернову космополітичну доктрину, а на перевірену життям систему духовних цінностей, які зберегли нашу націю в історичному просторі й не втратили своєї актуальності.

Вересень

1.09.1889 – Народилася Ольга Бесараб, видатна громадсько- політична діячка, активістка українського національного руху. Зв‘язкова полковника Євгена Коновальця, першого голови ОУН. Загинула у польській в‘язниці.

1.О9.1867 – Помер Опанас Маркович, український фольклорист, етнограф, член Кирило-Мефодіївського братства. Вчений належав до одного із найбільш впливових та заможних козацько-старшинських родів, починаючи з Гетьманщини. Із цього блискучого роду Яків Маркович(1696-1770), військовий і державний діяч, письменник і перекладач, мемуарист і бібліофіл, один із найосвіченіших людей свого часу. Найвизначнішим твором Марковича є його «Щоденник», який охоплює півстолітню історію Гетьманщини((1717-67) і складається з 10 рукописних книг. У ньому автор зобразив широку панораму українського життя, що включала картини політичних процесів, соціальних відносин, державно-адміністративного управління, а також різноманітні аспекти тогочасного побуту, родинних стосунків, традиційних уявлень і вірувань.

2.09.1938 – засновано у Ужгороді Українську Національну Оборону.

2. 09.1621 – Перемога військ гетьмана Петра Сагайдачного під Хотином.

4.09.1965 – Маніфестація у київському кінотеатрі «Україна» проти репресій КГБ.

4/09/1985 – В ніч з 3 на 4 вересня загинув у карцері радянського табору ВС-389 Пермської області(Росія) Василь Стус, поет, літературознавець, громадській діяч. «Народе мій, коли тобі проститься крик передсмертний і тяжка сльоза розстріляних, замучених, забитих по соловках, сибірах, магаданах?! Творчість Василя Стуса є визначним явищем в українській літературі не лише повоєнних років, а й у всьому двадцятому столітті. Йому та його поезії судилася терниста, трагічна доля. Видатному поетові довелося провести в гулагівсько-брежнєвських таборах дванадцять років – і померти в неволі. Були конфісковані і знищені кадебістськими тюремщиками багато віршів Стуса. І хоча було сказано, що рукописи не горять, вони вже ніколи не побачать світу. Та те, що дійшло до українців і до всього світу із-за колючого дроту, чекала щаслива доля великої поезії. Гнані, заборонені вірші Василя Стуса ходили в рукописних списках, їх заучували напам‘ять, вони перелітали кордони… Поезія Стуса актуальна і зараз. Вона дає нам наснагу вистояти у виснажливій боротьбі з московським ворогом за волю і територіальну цілісність нашої України

«Тож дай мені –дійти і не зотліти,

Дійти – і не зотліти – дай мені!

Дозволь мені, мій вечоровий світе,

Упасти зерням в рідній борозні.»

«О боже мій, така мені печаль,

і самота моя – така безмежна,

нема – вітчизни. Око обережно

обмацує дорогу –між проваль;

Ото мій шлях повернення. Чи – не.

Ото -- мій шлях. Світ заочі. Єдине

пробач мені, кохана Прикраїне,

і, матере, не прокляни мене.

Я геть подався. Шалом. Навмання

Я геть подався, стомлений од люті.

Рожеві сопки, кригою окуті,

А понад ними чорне вороння.

І сліпне вечір. Контур гір – немов

З картону вирізаний для декору,

І вся тобі дорога – вниз чи вгору.

Пішов туди. Пішов туди. Пішов.»

«Нема мені коханої землі,

десь під грудьми пече гірка калина,

сміється божевільна Україна

у смертнім леті на чужім крилі.»

За своєю сутністю, самовідданою любов‘ю до України, єдністю слова і діла, відданістю тому, що любив і в що вірив, Василь Стус є, безумовно, послідовником і продовжувачем справи великого Шевченка. Стус був завжди самим собою – у житті, боротьбі, творчості. Для нього все це було єдиним.

Коли німецький поет Бьоль прочитав в перекладі німецькою мовою збірку віршів ув‘язненого поета, він в захопленні вигукнув: «Геніально!» Саме збірку віршів «Палімпсести» Василя Стуса було висунуто на здобуття Нобелівської премії у 1985 році. Але радянська влада зробила все можливе, щоб український поет-в‘язень не отримав цю вищу нагороду. А так як вона надається живим, то Стуса і було знищено в табірному карцері у тому ж 1985-тому.

У 1989 році прах поета було перевезено друзями з Росії на рідну землю і перепоховано на Байковому цвинтарі у Києві. В останню путь Василя Стуса проваджали близько 100 000 чоловік.

«Як добре те, що смерті не боюсь я

і не питаю, чи тяжкий мій хрест,

що перед вами, судді, не клонюся

в передчутті недовідомих верст,

що жив, любив і не набрався скверни,

ненависті, прокльону, каяття.

Народе мій, до тебе ще я верну,

як в смерті обернуся до життя

своїм стражденним і незлим обличчям.

Як син, тобі доземно уклонюсь

і чесно гляну в чесні твої вічі

і в смерті з рідним краєм поріднюсь.»

5 .09.1991 – В ніч з четвертого на п‘яте вересня 1991 року над Верховною Радою замайорів синьо-жовтий прапор.

5.09.1864 –Народився Михайло Коцюбинський(1913). Письменник, культурний діяч. Один із фундаторів новітньої української літератури. Відхід від «старого» реалізму вивів його на шлях модерних форм художнього мислення, що дало змогу змалювати «художній портрет» своєї епохи, відтворити національний характер людини-сонцепоклонника, яка прагне вселюдських ідеалів. Повість «Фата моргана», новела «Коні не винні», «Тіні забутих предків» -- повість, яка стала найбільшим досягненням митця… Вся творчість Коцюбинського стала школою для наступних літературних поколінь.

5.09.1908. – Народився Богдан-Ігор Антонич(1937). Поет-романтик, поет-мислитель, поет-модерніст. Син священика з Лемківщини. Все, що оточувало Богдана з дитинства, сприяло розвитку його чутливої художньої натури: «Під абажуром з бібули зеленої полумінь маяв в нафтовій лампі малій, буцім хотів би втекти. Хлопець, похилений в захваті, німо над книжкою Мая мріяв про безкрай землі, про невідкриті світи.»

Далі була провінційна польська гімназія, Львівський університет, де Ігор-Богдан вивчає словістику і відвідує гурток україністики, де майбутній поет України опановує українську мову. Та так, що багато хто його вважає за наддніпрянця. Антонич закінчив університет уже відомим літератором. Тема його поезій від язицького Дажбога до філософського заглиблення в проблеми життя. У творчості оспівуються боротьба і відвага, ставлення людини до природи, до Космосу і до Бога, теми буття, народження і смерті.. Богдан Антонич намагається дійти до «дна», до суті речей і явищ. З цього джерела постає поетова містика, відчуття вічності, про яке він пише: «Мабуть, мій дім не тут, Мабуть, аж за зорею» Йому знані хвилини, «коли це людину відвідує Бог».

Прожив Антонич коротке життя, але його творчі доробки посідають важливе місце в українській модерній літературі.

«Антонич був хрущем і жив колись на вишнях,

На вишнях тих, що їх оспівував Шевченко.

Моя країно зоряна, біблійна й пишна,

квітчаста батьківщино вишні й соловейка!»

6.09.1673 – Гетьман Петро Дорошенко здобув Кам‘янець-Подільський, перемігши польське військо.

6.09.1863 – Народився математик, засновник Київської наукової школи з алгебри і теорії чисел, академік Дмитро Граве(19.121939).

7/09/1984 – Помер митрополит УГКЦ Йосиф Сліпий (1892). Церковний і громадський діяч, педагог, богослов, сподвижник і послідовник митрополита Андрія Шептицького, дійсний член Наукового товариства ім.. Шевченка. Йосиф Сліпий(Йосип Іванович Коберницький-Дичковський народився на Тернопільщині у шляхетській галицькій родині. За переказами, його псевдонім походив від предка, якого у 1709 році було осліплено вояками Петра Першого за те, що під Полтавою він боровся на боці гетьмана Івана Мазепи. Закінчивши Тернопільську гімназію та Львівську семінарію, з благословення Шептицького Сліпий стає священиком. Здобувши вищу освіту у Римі, Сліпий повертається на Батьківщину і у 1922 році стає професором богослов’я у Львівській семінарії, а пізніше у 1929 першим ректором Львівської богословської академії. Після смерті Андрія Шептицького у 1944 року стає митрополитом Галицьким. Радянська влада забороняє діяльність греко-католицької церви, а Сліпого разом з галицькими епіскопами заарештовують. 18 років, митрополит перебував у таборах радянського ГУЛАГу. Там писав, трактати, наукові праці. Виснажений фізично і морально, Йосип Сліпий не зрікся церкви і рідного народу. На клопотання Папи Римського Іоанна Двадцять Третього та президента США Джорджа Кеннеді митрополит Сліпий був помилуваний і виїхав у Рим. У 1975 році він приймає титул Києво-Галицького патріарха. На дев‘яносто третьому році життя подвижник християнства в Україні пішов у вічність. Патріарха Йосифа Сліпого, згідно з його заповітом, було перепоховано у 1992 році у Львові, в Соборі святого Юра.

9.9.1769 - народився у Полтаві і закінчив свій земний шлях в ній Іван Котляревський, перший класик нової української літератури. Справою усього творчого життя Івана Петровича Котляревського була поема «Енеїда», яка стала за словами В Шевчука «коштовним словесним храмом українського народу». Це травестійний переклад однойменного твору римського поета Вергілія. Казково-міфологічний сюжет римського поета послугував нашому поету для змалювання, з відповідним комічним забарвленням та засобами гротеску, широкої картини життя українського суспільства 18 – початку 19 століть.

В «Енеїді», яку називають першою енциклопедією української етнографії, докладно відтворені сцени народних звичаїв; зображено картини свят, розваг, похоронів; описано одяг, страви, різноманітні побутові предмети.

Хто, живучі в Україні, не вивчав перші рядки знаменитої «Енеїди» Котляревського:

«Еней був парубок моторний

І хлопець хоть куди козак,

Удавсь на всеє зле проворний,

Завзятіший од всіх бурлак.

Но греки, як спаливши Трою,

Зробили з неї скирту гною,

Він, взявши торбу, тягу дав;

Забравши деяких троянців,

Осмалених, як гиря, ланців,

П‘ятами з Трої накивав…..»

Іван Котляревський був одним із засновників(з1819 – директор) Полтавського професійного театру. Для його репертуару написав п‘єси «Наталка –Полтавка» та «Москаль – чарівник». Їх герої, яскраві типажі з народу, ідосі живуть на сцені, приваблюючи глядача сильним характером та душевною красою. Іван Франко в свій час скаже, що Котляревський « з великого пожару України найбільшу спас народну святість – українське слово.»

11.09.1894 – Народився Олександр Довженко, фундатор української національної школи кінематографії, справжній «маестро» серед кіномитців планети., самобутній письменник-романтик, один із найвидатніших художників і мислителів України, «Гомер двадцятого століття», Лауреат Державної премії СРСР(1941,1949) та Ленінської премії(1959, посмертно). Народився геній українського кіно в місті Сосниця на Чернігівщині. Економічна вища освіта, потім дипломатична робота Мрія стати художником привела його у приватну школу у Мюнхені. Потім робота у Харкові художником-карикатуристом , художником-графіком.

Кар‘єра Довженка як кінорежисера і сценариста почалася з пригодницького фільму «Сумка дипкур‘єра». А потім його великі роботи, які прославили його на весь світ:»Арсенал» «Земля», «Іван». Довженко -- поет і філософ екрана – ввів глядача в коло вічних проблем: добра і зла, правди і кривди, життя і смерті. У 1958 році на всесвітній виставці в Брюсселі

117 відомих кінознавців 20-ти країн, добираючи 12 найкращих фільмів «усіх часів і народів», назвали і «Землю» Олександра Довженка. Було в його житті в СРСР все -- від премій до прокльонів і звинувачень у націоналізмі. У 1957 році з»явилася друком його збірка творів «Зачарована Десна», яка ще раз засвідчила потужний письменницький талант митця, що створив новий жанр – кіноповість. Він назавжди увійшов в історію світової культури як самобутній художник і полум‘яний публіцист. Але вочевидь, Олександр Довженко понад усе любив свою Україну і прославив її у Світі.

12.09.1875 – Народився Олександр Кошиць, хоровий диригент, композитор, фольклорист, педагог. Ось ще одне славне ім‘я, заборонене радянською владою, але з приходом Незалежності повернуте нам. Олександр Антонович Кошиць походив зі старовинного шляхетського роду Порай-Кошиців. Народ в серці України на Канівщині у сім‘ї священика. До жовтневого перевороту закінчив Київську духовну академію, музично-драматичну школу Миколи Лисенка. Ще у стінах Духовної академії очолив студентський хор і почав працювати над «улюбленим Веделем», відновивши майже всі його хорові концерти, які тривалий час були під забороною російського Синоду. Вчителюючи на Кубані за порадою Лисенка, записав багато українських народних пісень, які збереглися у пам‘яті козаків, нащадків славних запорожців, переселених Катериною Другою на Кубань. Центральна Рада призначила у 1917 році талановитого митця головою музичного відділу Міністерства освіти. У цей час за його участі було створено Перший національний хор України, а в 1919 році він очолив Українську республіканську капелу На чолі цього колективу Кошиць вирушив у концертну подорож за кордон, щоб піснею і мистецтвом заявити всьому світові про новонароджену державу – Україну. Своїми виступами з 1919 – 1927 роки українські митці зачарували слухачів у багатьох країнах Європи, Америки, Азії. Тогочасні часописи подавали щирі захоплення мистецтвом хору і його керівника. На рідну землю Кошицю було заборонено повернутися і оселився він поблизу Нью-Йорка. Опинившись за океаном, митець гуртує навколо себе свідомих українців, організує аматорські хори. Згодом ві переїхав до Вінніпега, де й прожив решту життя. Із здобуттям Незалежності нашому народові повертаються імена багатьох його дочок і синів, розкиданих по всьому світі, які принесли славу своїй рідній і незабутній Україні. Повернулося славне ім‘я Олександра Кошиця, щоб назавжди залишитися у пам‘яті наступних поколінь.

12/09/1947 -- Щоб врятувати повстанців від натиску військ НКВ C , Степан Бандера, узгодивши з Романом Шухевичем, віддає наказ -- пробиватися загонам УПА в Західну Європу. До 50000 вояків прорвалися з боями через радянський кордон, створивши третю хвилю української еміграції. Багато вояків УПА на чолі з генералом Шухевичем продовжували боротьбу з московськими окупантами за волю України.

15.09.1804 – Народився Михайло Максимович(1873), природознавець,, історик, археограф, письменник, педагог. У 1834 році Максимович очолив щойно заснований Київський університет Св. Володимира. Будучи ректором, плекав думки про залучення до роботи у ньому представників української еліти України: М. Гоголя, М. Костомарова, Т. Шевченка Але через тиск російських реакційних сил подає у відставку, потерпівши поразку в нерівній боротьбі за українську культуру і повністю занурюється у наукову роботу.

Численні історичні праці Максимовича, присвячені дослідженню давньоруської держави, козаччини, гетьманщини, гайдамацького руху. Перу вченого належить також ряд досліджень з археології, фольклористики. Широта наукових зацікавлень вченого, новаторство авторських підходів та оригінальність висновків переконливо свідчать, що Михайло Максимович по праву належить до числа найвизначніших українських мислителів і подвижників вітчизняної науки.

18.09.1841. -- Народився Михайло Драгоманов(1895), Публіцист, історик, філософ, економіст, літературознавець, фольклорист громадській діяч, людина енциклопедичних знань. Брат Олени Пчілки, дядько Лесі Українки. Походив із дрібномаєтної дворянської родини, нащадків козацької родини.

Вчений, не зважаючи на наступ російських реакційних сил, на укази і циркуляри по забороні української мови, захищає права українців на свою мову, історію і культуру. Вчений доводить, що сучасний український народ – спадкоємець не лише козаччини, а й державницьких традицій Київської Русі, Галицького королівства. Драгоманова звільняють з Київського університету за політичну неблагонадійність. Він виїздить за кордон Російської імперії. Цькування українства радикалізували його політичні погляди. Він визнає, що боротьба за політичні свободи так само необхідна, як і культурницька праця.

Блискуче освічена людина, Михайло Драгоманов спирався на багатющий досвід, накопичений людством, на праці визначних філософів. Найважливішою, на думку українського вченого, є ідея європеїзму. Чи не відчуваємо ми зараз нагальність його постулату? – Він вбачав за необхідність зв‘язок України з Західною Європою, що має сприяти прогресу української нації! Історик ніби передбачав драматичну і героїчну долю свого народу, який лише в кінці двадцятого століття здобув свободу і незалежність.

19.09.1989 – У Чернівцях відкрився Перший Всеукраїнський фестиваль «Червона рута».

20.09.1929 – Народився письменник і правозахисник Іван Світличний(1993). Критик, літературознавець, поет, перекладач. Духовний незламний лідер та ідеолог національно-демократичного руху 1960-1970 років Радянські концтабори не змогли зламати дух цього митця і правозахисника. Вірші були для нього тим притулком душі, який дав змогу зберегти свободу духа в неволі, гумор у безнадії.

Із заслання Світличний повернувся інвалідом, назавжди втративши працездатність Увесь творчий його спадок об‘єднує гострота правди і сила любові до Батьківщини. Він був незаперечним моральним авторитетом, зробив багато для культурної інтеграції Західної і Східної України, України зі світом як дисидент, публіцист і поет.

23.09.872 – Народилася велика українська співачка світової слави(лірико-драматичне сопрано), виконавиця провідних партій на сценах Львова, Києва, Мілана, Рима, Парижа, Відня Неаполя, Петербурга, де пропагувала також українські народні пісні і творчість українських композиторів -- Соломія Амвросіївна Крушельницька, золотий голос України. Похована на Личаківському цвинтарі на Галичині у Львові(1952р.)

26.09.1767 -- Народився Артемій Ведель(1808). Геніальний композитор, чия трагічна доля ніби символізує долю України вісімнадцятого століття. Короткий спалах творчості митця висвітлив потужну духовну вершину, що виникла на терені внутрішньої боротьби світла з темрявою як свідчення й вічне джерело душевної краси, людської гідності, доброти і любові. Артемій Лук‘янович Ведель(Ведельський) народився у Києві в родині відомого різьбяра Лук‘яна Ведельського, який належав до Київського іконописного цеху.

Освіту Артемій здобув здобув у Київській академії. Ще студентом прославився як соліст-тенор і чудовий скрипаль Працював у Москві, після повернення до Києва, працював і у Харкові в домах російських вельмож. Але не витримавши , стає послушником у Києво-Печерській лаврі і творить. Але за національну творчість його було заарештовано і кинуто за сфальсифікованим обвинуваченням на дев‘ять років у божевільню без права писати й компонувати. Там у божевільні і помер композитор, не дочекавшись амністії.

У творчості великого композитора – духовних концертах, літургіях, Всеношній, хорах і вокальних тріо – синтезовано елементи української народної пісенної творчості, побутової музики, вітчизняного церковного музичного мистецтва та досягнень західноєвропейської музики . На стильовому перехресті бароко, класицизму, сентименталізму Формується його яскравий і національно самобутній стиль, позначений експресивністю і особливою сердечністю, надзвичайним мелодійним багатством і композиційною стрункістю. З ім‘ям Веделя пов‘язана і кристалізація особливої виконавської манери сучасних вітчизняних хорів. Рукописи Веделя розкидані по всім світам, але ж «рукописи не горять» і творчість Великого українця із-за російських імперських заборон повертається до нас, українців, і дивує та чарує нас своєю геніальністю.

Дорогі друзі! Шануймося, бо ми того варті!

Лектор-методист Центру «Українознавство» Світлана Гавриленко.