«…Це були люди із полум’яними поглядами» - в ДонНТУ Красноармейска прошел Урок памяти, посвященный событиям студенческой «Революции на граните»

Вчера, 22 октября, для студентов ДонНТУ Красноармейска прошел увлекательный исторический экскурс о событиях, значимых и важных для независимости Украины. Речь шла о масштабной студенческой «Революции на граните», которой в этом году исполняется 25 лет.

«Ця тема особисто для мене є дуже важливою. На початку «Революції на граніті» я вже, нажаль, не була студенткою Київського університету і жила в Донецьку. Але періодично столицю України я відвідувала. Тому змогла побачити масштаби «Революції…» на власні очі, - поделилась с присутствующими на информационном мероприятии студентами директор научно-технической библиотеки ДонНТУ Красноармейска Анна Петрова, проводившая Урок памяти. – Цей студентський протест має дуже велике значення для незалежності України. Особливо – для сьогодення, коли революційні дії продовжуються.

Для того, щоб зрозуміти важливість жовтневого студентського повстання та мужність його учасників, треба подивитись на тогочасний владний диктат. У той час не було тієї свободи, яку ми маємо сьогодні. Не було незалежних ЗМІ та масових комунікацій. За рік до подій у Києві подібна студентська революція відбулася у Пекіні, яку було дуже жорстоко припинено за допомогою військової техніки. Навіть сьогодні ніхто не може з упевненістю назвати кількість студентів, які там загинули 25 років тому.

Тоді, у часи УРСР, існувала «Українська студентська спілка». Молоді люди, що були її учасниками, збиралися, вивчали українську культуру, спілкувалися і думали про незалежність України, бо жити при Радянському Союзі студенти більше не могли.

Подіями, що призвели до «Революції на граніті», стали початок економічної кризи у 1989 році та сумнозвісні вибори до Верховної Ради роком пізніше. Так, тоді була підписана декларація «Про державний суверенітет», але жодних позитивних змін після підписання не відбувалось.

Саме це спонукало студентів до революційних дій. Молодь, зібравшись на початку жовтня у Києві, оголосила про початок страйку та голодування. Вже пізніше ця масштабна акція протесту отримала свою історичну назву – «Революція на граніті».

До студентської молоді свої протести у вересні почали шахтарі у Луганську. Напруга поступово зростала. 2 жовтня кілька десятків студентів зібралися на площі Жовтневої революції (зараз – майдан Незалежності) і вирішили, незважаючи на заборони влади, страйкувати і виступити зі своїми умовами.

Відчайдушний і сміливий крок українських студентів підтримали дуже багато місцевих жителів. І з кожним днем, починаючи з 2 жовтня, незадоволених політикою УРСР ставало все більше.

Студентів, які розпочали «Революцію на граніті», намагались залякувати. Їм погрожували. Їх закликали залишити площу. Але жоден із протестуючих, вирішивши для себе йти до кінця, не піддався на вмовляння влади.

Студенти почали голодування. Разом із ними на площі були присутні й лікарі, які зголосилися слідкувати за станом революціонерів. Медики констатували, що, не дивлячись на поганий стан багатьох страйкуючих через тривале голодування, жоден студент не відмовився залишити площу.

Головними умовами студентів були відставка Голови Ради Міністрів УРСР Віталія Масоли, який не проводив жодних реформ, вибори у Верховну Раду на багатопартійній основі та відмова від підписання нового союзного договору.

Коли депутатам ВР казали про те, що студентам, які голодують на площі, дійсно погано, комуністи не вірили в це та реготали. 11-12 жовтня «Революцію на граніті» почали підтримувати не тільки студенти – до тих, хто жадав змін у країні, приєдналися усі вищі навчальні заклади Києва. Навіть декілька депутатів Верховної Ради врешті-решт приєдналися до страйку і почали голодування разом із студентами.

12-17 жовтня для революціонерів почалися найважливіші події. Верховна Рада, зрозумівши усю масштабність студентської акції протесту, вирішила піти на перемовини. 17 жовтня, під тиском громадських організацій, молоді та опозиційних сил у ВР, депутати були вимушені розглянути студентські вимоги та задовольнити їх більшу частину. Гарантом цього стала постанова «Про розгляд вимог студентів, які проводять голодування у місті Києві 2 жовтня 1990 року», прийнята комісією ВР.

17 жовтня стало днем перемоги «Революції на граніті». Ця подія стала дійсно унікальною, оскільки в інших країнах студентів серед революціонерів не було майже ніколи. На жаль, у політиків забракло сили, аби підхопити й продовжити цю революцію.

До перемог студентства у «Революції…» 1990 року можна віднести проведення референдуму, у рамках якого виявилося, що 95% людей більше не хотіли жити в Радянському Союзі, та заборона діяльності комуністичної партії на деякий час» - отметила Анна Алексеевна.

По завершении лекции студенты ДонНТУ Красноармейска посмотрели документальный фильм, посвященный знаковым для Украины событиям «Революции на граните». «Коли люди приходили на площу для того, щоб нас підтримати, вони приносили із собою їжу, аби нагодувати студентство. Але як тільки кияни дізнавались про те, що ми голодуємо, вони просто питали: «Що вам принести?». А ми просили їх принести якісь теплі речі. І люди приносили. Особливо ми були вдячні за тепле взуття, бо, знаходячись на площі у жовтні, дуже мерзли. Ця підтримка для нас була неймовірно важлива» - рассказывал в документальном фильме, посвященном «Революции…», ее непосредственный участник – председатель студенческого братства Львовского политехнического института Андрей Салюк.

«Багато студентів питає: «А що власне я можу зробити? Я лише маленька людина…». Це не так. Студенти – інтелектуальна еліта. І тільки у силах молоді змінити сьогодення. Вам продовжувати цю революцію. Будемо боротися разом!» - подвела итог мероприятия Анна Петрова.

Студенты поддержали директора научно-технической библиотеки ДонНТУ Красноармейска бурными аплодисментами.