Куріння довгий час було невіддільною частиною образу багатьох знаменитостей. Політики, письменники, актори, музиканти часто асоціювалися із сигаретами, люльками чи сигарами. Для одних це було способом самовираження, для інших — елементом стилю або навіть джерелом натхнення. Серед широкого асортименту тютюнової продукції, популярною залишається марка Parliament, яку можна знайти за посиланням: https://cig-poshta.in.ua/ru/shop/parliament-ru/.
Курці серед історичних постатей
Вінстон Черчилль: джентльмен з сигарою
Сигари були настільки невід'ємною частиною образу Черчилля, що кубинські виробники назвали на його честь популярний формат сигар — Churchill 178 мм завдовжки. Британський прем'єр викурював до 10 сигар Romeo y Julieta щодня.
Він часто позував із сигарою у руках. Цікава історія трапилася в 1941 році, коли фотограф Юсуф Карш робив портрет Черчилля. Прем'єр відмовився відкласти сигару заради фото, і Карш просто висмикнув її з його рота. Саме цей момент став одним із найвідоміших портретів XX століття — Черчилль дивиться в камеру з похмурим виразом обличчя.
Фідель Кастро та кубинські Cohiba
Революціонер зробив кубинські сигари символом власного іміджу та культури країни. Він був настільки відданим шанувальником сигар, що спеціально для себе та дипломатичних подарунків створив бренд Cohiba. У 1985 році Кастро несподівано для всіх кинув курити, прокоментувавши: «Краще, що можна зробити з сигарою, — подарувати її ворогу». Втім, завдяки багаторічній відданості Кастро, Cohiba стали найпрестижнішим брендом кубинських сигар у світі.
Зигмунд Фрейд: «Іноді сигара — це просто сигара»
Великий психоаналітик був відомий пристрастю до сигар. Він називав їх своїм «незамінним компаньйоном у роботі». Протягом усього життя Фрейд викурював близько 20 сигар на день.
Літературні генії, які курили
Марк Твен: творчість і гумор
Письменник мав незмінну супутницю — люльку. Він настільки любив курити, що одного разу пожартував: «Кинути курити легко — я робив це тисячу разів!». Письменник вірив, що тютюновий дим створює особливу атмосферу для народження ідей. У багатьох творах Твена з'являються персонажі з люльками, що підкреслюють розсудливість, мудрість чи бунтарський характер.
Жан-Поль Сартр: дим екзистенції
Французький філософ і письменник мав щоденний «раціон» із двох пачок цигарок і кількох люльок тютюну. Сартр часто курив під час написання праць чи нескінченних бесід у паризьких кафе, де формувалися його екзистенціалістські ідеї. Сигарета в його руці ніби символізувала постійний пошук сенсів в абсурдному світі.
Ернест Гемінґвей: майстер пера і сигари
Любов до куріння демонструвала стиль «справжнього чоловіка». Гемінґвей часто поєднував улюблені сигари з келихом кубинського рому або коктейлем «Мохіто», перебуваючи в улюбленій Гавані. Саме Куба з її неповторними традиціями виробництва сигар стала для нього другою домівкою і місцем, де він черпав натхнення для своїх книг. Його улюблені сигари були міцними, як і його проза — лаконічна та прямолінійна.
Курці серед акторів, художників і музикантів
Марлен Дітріх — ікона німого кіно та димної розкоші
Німецька акторка, що завоювала Голлівуд, зробила сигарету важливим елементом свого фатального образу. У таких фільмах, як «Техаська казка» і «Марокко», Дітріх курила з вражаючою елегантністю. Вона перетворила звичайну сигарету на символ свободи та бунтарства, доводячи, що жінка може бути стильною і незалежною навіть у часи, коли суспільство диктує інші правила.
Пабло Пікассо: куріння як натхнення
Відомий іспанський художник часто працював у супроводі тютюнового диму. Переважно він курив французькі сигарети Gitanes, що були популярними серед художників, письменників та інтелектуалів того часу. Для Пікассо куріння було не лише звичкою, а й частиною творчої атмосфери, відлуння якої можна знайти на його полотнах. Геній часто зображав себе з сигаретою у руці чи малював дим, що надавало творам особливого символізму.
Боб Ділан: рок-н-рол і тютюновий дим
Американський співак і поет використовував куріння як частину свого сценічного іміджу — на сцені та в публічних виступах Ділан часто тримав сигарету в руці. Це підкреслювало його статус «поганого хлопця» та інтелектуала, який не підкоряється загальним правилам.
Висновки
Куріння було невіддільною частиною публічного образу багатьох видатних особистостей ХІХ–XX ст. Воно формувало певний стиль та імідж політиків, митців, акторів і музикантів тієї епохи.