Роль кортикостероїдів у комплексному лікуванні бронхіальної астми

Роль кортикостероїдів у комплексному лікуванні бронхіальної астми

Бронхіальна астма — це хронічне запальне захворювання дихальних шляхів, в основі якого лежить сукупний вплив внутрішніх (генетичних) та зовнішніх (алергенів, забрудненого повітря тощо) факторів.

Основні прояви бронхіальної астми:

● свистяче дихання (хрипи) — характерний симптом, який розвивається через звуження і перешкоджання вільному проходженню повітря через бронхи. Свист різної інтенсивності: його можна почути на відстані або лише при прослуховуванні грудної клітки стетоскопом;

● приступи ядухи — напади утрудненого дихання виникають раптово. Під час нападу у хворого з’являється відчуття браку повітря, затрудняється дихання, спостерігається участь допоміжної дихальної мускулатури. Напади часто загострюються вночі;

● відчуття скутості чи стиснення в грудній клітці — пов'язані зі звуженням бронхів та утрудненим диханням під час загострень захворювання;

● кашель — сухий, нав'язливий, вираженість якого збільшується вночі чи зранку, після фізичного навантаження.

Чинники, які провокують або збільшують вираженість проявів бронхіальної астми:

● фізична активність;

● вірусні інфекції респіраторного тракту;

● вплив алергенів (професійних, побутових тощо);

● активне та пасивне куріння;

● різкі зміни температури повітря;

● емоційні перевантаження;

● вдихання подразнювальних аерозолів;

● певні групи препаратів, наприклад, нестероїдних протизапальних засобів чи блокаторів бета-адренорецепторів.

Як лікувати бронхіальну астму? Терапія пацієнтів з бронхіальною астмою складається з немедикаментозних заходів (усунення провокувальних факторів, дієта, дихальна гімнастика тощо) та фармакотерапії за допомогою бронхолітиків, інгаляційних та пероральних глюкокортикостероїдів тощо). До групи кортикостероїдів належитьдексаметазон, у показаннях до застосування якого вказані захворювання із запальним та аутоімунним компонентом, серед яких є і бронхіальна астма.

Сучасне лікування бронхіальної астми

В Уніфікованому клінічному протоколі медичної допомоги пацієнтам з бронхіальною астмою визначені основні принципи лікування:

● максимально можливий контроль симптомів хвороби;

● підбір фармакотерапії з мінімальними побічними ефектами;

● врахування вартості лікування (необхідно підібрати ефективний, але доступний за ціною курс терапії для конкретного пацієнта).

Препарати для терапії бронхіальної астми

Чим лікувати бронхіальну астму? У комплексній терапії пацієнтів з цією патологією застосовують кілька основних груп лікарських засобів:

● бронходилататори (бронхолітики) — агоністи бета2-адренорецепторів короткої дії (сальбутамол, фенотерол) — для швидкого зменшення вираженості симптомів, агоністи бета2-адренорецепторів тривалої дії (формотерол, сальметерол) — для контролю симптомів;

● протизапальні препарати — інгаляційні глюкокортикостероїди (беклометазон, будесонід, флутиказон) — базисна терапія для контролю запалення, системні глюкокортикостероїди (дексаметазон, преднізолон) — з метою купірування загострень, антилейкотрієнові препарати (монтелукаст, зафірлукаст);

● біологічні лікарські засоби — різні групи антитіл (до IgE, інтерлейкінів) застосовують у пацієнтів з тяжким неконтрольованим перебігом хвороби;

● комбіновані препарати, які містять бронхолітики поєднано з кортикостероїдами.

Застосування при бронхіальній астмі глюкокортикостероїдів

Інгаляційні глюкокортикостероїди вважаються найбільш ефективними протизапальними препаратами для лікування бронхіальної астми. У численних клінічних дослідженнях переконливо встановлено їхню здатність досягати контролю над захворюванням завдяки впливу на кілька ключових аспектів:

● зменшення вираженості симптомів хронічного запалення дихальних шляхів;

● підвищення функціональних показників легень (об'єму форсованого видиху за 1-шу секунду та інших спірометричних параметрів);

● зниження бронхіальної гіперреактивності — підвищеної чутливості бронхів до різних подразників.

Важливою перевагою інгаляційних кортикостероїдів є мінімальний системний вплив та відносно низький ризик побічних ефектів при правильному дозуванні та способі застосування порівняно з пероральними формами препаратів.

Пероральне застосування глюкокортикостероїдів обґрунтоване у випадках тяжкої форми неконтрольованої астми, коли інгаляційні форми не забезпечують достатнього контролю захворювання.

Дексаметазон при бронхіальній астмі

Механізм дії дексаметазону, як і загалом глюкокортикостероїдів, включає кілька ключових аспектів:

● стабілізація мембран клітин — кортикостероїди стабілізують мембрани тучних та інших клітин, задіяних у запальному процесі;

● пригнічення вивільнення медіаторів запалення — препарат пригнічує синтез та вивільнення багатьох запальних медіаторів, таких як гістамін, лейкотрієни, цитокіни (ІЛ-1, ІЛ-6, ФНП-альфа) з тучних клітин, базофілів, лімфоцитів та макрофагів, що зменшує вираженість хронічного запалення дихальних шляхів;

● інгібування міграції запальних клітин — дексаметазон перешкоджає міграції нейтрофілів, еозинофілів та інших запальних клітин у патологічне вогнище;

● протинабрякова дія — дексаметазон знижує проникність судин та набряк слизової оболонки бронхів, що сприяє розширенню дихальних шляхів;

● протиалергічний ефект — глюкокортикостероїди пригнічують вироблення специфічних IgE-антитіл та зменшують вираженість алергічних реакцій при астмі.

Потужна протизапальна, бронхолітична та протиалергічна дія дексаметазону робить його ефективним засобом для лікування загострень і контролю бронхіальної астми, хоча при тривалому застосуванні можливий розвиток серйозних побічних ефектів.

Рекомендовані добові дози дексаметазону:

● у дорослих: початкова — 0,5–9 мг/кг маси тіла, підтримувальна — 0,5–3 мг, максимальна — 15 мг;

● у дітей: початкова — 0,08–0,3 мг/кг маси тіла. У подальшому її коригують залежно від вираженості клінічного ефекту.