Не можна сказати, що для усіх медіа та журналістів України війна була чимось дуже несподіваним. Бо у більшості великих медіа досліджували заяви міжнародних організацій та іноземної влади про можливе вторгнення Росії. Майже всюди писали про тривожні рюкзаки та небезпеку.
Попри це перші вибухи у Києві, Харкові, Івано-Франківську стали шоком. Навіть у тих, хто до цього готувався.
З перших же днів повномасштабної війни українські ЗМІ почали висвітлювати події, які відбуваються в нашій країні.
Наші журналісти поспілкувалися з декількома редакціями з Донбасу. Це були “Вільне Радіо”, “Свої.City” та АКМЦ.
Майже всі редакції в першу чергу подбали про свою безпеку: вивезли рідних чи виїхали самі, забрали обладнання, знайшли житло. Хтось, звичайно, залишався у небезпеці до останнього. Один з журналістів “Вільного Радіо” доволі довго продовжував жити у Бахмуті. Журналістка “Свої.City” провела певний час в окупації в Маріуполі. Це стало справжнім іспитом і для неї, і для її колег.
Після того, як безпекова ситуація більш-менш стала зрозумілою, багато редакцій мали зрозуміти, в якому форматі працювати далі.
Не секрет, що більшість ЗМІ у перші місяці працювали без перерв і вихідних. Новини виходили цілодобово. Українців тримали у курсі подій. І саме це тоді і було потрібно кожному з нас. Ми неодноразово чули історії про те, як люди навіть засипали під новини.
Важливим стало і те, що деякі ЗМІ, які були абсолютно неновинними, мали адаптуватися до сьогодення.
Наприклад, “Свої.City”, які до великої війни фокусувалися на історіях людей, вирішили створити Telegram сторінку, щоб подавати людям і новини у тому числі. Так само і АКМЦ, які зосереджували свою увагу на різних реформах і змінах у громадах, тепер пишуть про переселенців і можливу допомогу українцям.
Цієї трансформації неможливо було уникнути. Адже часи вимагають адаптації.
Ще одна проблема, з якою зіштовхнулися медіа - значне зниження заробітку через втрату реклами. Коли війна тільки почалася, багато бізнесів стали на паузу, або взагалі припинили свою роботу. Звичайно, це вплинуло на продаж реклами. Попит на неї значно впав. Натомість прийшли міжнародні організації, які були готові надавати підтримку незалежним медіа, що продовжували свою роботу. Зараз багато ЗМІ отримують гранти від різних організацій.
Окрім того, багато журналістів навчилися писати про війну. Навіть ті, хто раніше концентрувався на мирних репортажах про культуру чи освіту, зараз пишуть і знімають про обстріли, трагедії, гуманітарну допомогу.